(коментар до п. 9 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік» від 28.12.2014 р. № 80-VIII  та п. 31 р. І, п. 14 «Прикінцевих положень» Закону України від 28.12.2014 р.№ 76-VIII)

Чинні з 01.01.2015 р.

До кінця 2014 року норми та положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 р. № 1282-XII (далі — Закон про індексацію) мали застосовуватися в порядку та розмірах, установлених Урядом, виходячи із наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету ПФУ та бюджетів інших фондів соцстраху на 2014 рік. Водночас Уряду було доручено затвердити особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення в межах наявних фінансових ресурсів бюджетів і коштів таких фондів. Відповідна норма була передбачена Законом України від 31.07.2014 р. № 1622-VII.

Проте до кінця 2014 року Уряд так і не ухвалив особливого порядку проведення індексації для бюджетників та соціальних фондів.

Наразі ж на 2015 рік знову продублювали норму, згідно з якою Уряд має затвердити той самий особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету ПФУ та бюджетів інших соціальних фондів на 2015 рік (п. 9 «Прикінцевих положень» Закону про Держбюджет-2015).

Аналогічною нормою було доповнено й ст. 5 Закону про індексацію шляхом унесення до неї змін п. 31 р. І Закону № 76, але без зазначення періоду її дії, тобто вона закріплена на постійній основі.

Тож у результаті — обмежили проведення індексації працівникам бюджетних установ фінансовими можливостями відповідних бюджетів. Тобто фактично дозволили не проводити індексацію тим бюджетним установам, у яких обсяг бюджетних асигнувань, виділених на оплату праці, не дає можливості здійснювати індексацію зарплати.

Водночас відповідно до п. 14 «Прикінцевих положень»  Закону № 76 Уряду доручили за результатами І півріччя 2015 року та з урахуванням економічної ситуації затвердити порядок проведення індексації зарплати, грошового забезпечення, пенсійних та соціальних виплат. Однак ніде не прописано, у які ж строки Уряд має затвердити особливий порядок проведення індексації доходів, що виплачуються за кошти бюджетів та соціальних фондів.

Звісно, виникає питання  про конституційність зазначеної норми, адже соціальні гарантії не дозволено зменшувати (ст. 22 Конституції України). А здійснення індексації зарплат бюджетників та соціальних виплат залежно від можливостей відповідних бюджетів і соціальних фондів створює дискримінаційні умови порівняно з іншими працівниками підприємств та установ.

Як тут не згадати рішення КСУ від 15.10.2013 р. № 9-рп/2013. У ньому КСУ дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації зарплати як складової належної працівнику зарплати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

До того ж із 01.01.2015 р. Законом № 77 викладено в новій редакції ст. 265 КЗпП, згідно із якою роботодавці несуть відповідальність у вигляді штрафу за:

• порушення встановлених строків виплати зарплати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за місяць, виплата їх не в повному обсязі — у трикратному розмірі мінімальної зарплати, установленої законом на момент виявлення порушення;
• недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці — у десятикратному розмірі мінімальної зарплати, установленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Таким чином, норми щодо обмеження проведення індексації  зарплати працівників бюджетних установ фінансовими можливостями, без затвердженого для них особливого порядку індексації, не дають підстав не проводити індексацію доходів, що виплачуються за бюджетні кошти та з коштів відповідних соціальних фондів. Тому працівники мають повне право витребувати належні їм зарплатні виплати в судовому порядку.