Пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України передбачена можливість розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку змін в організації виробництва і праці. Під змінами в організації виробництва і праці в п. 1 ст. 40 КЗпП, зокрема, мається на увазі ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Ліквідація та реорганізація – це форми припинення юридичної особи, при яких всі її права та обов’язки або припиняються (ліквідація), або переходять до нової (іншої) юридичної особи (реорганізація).

Вживані у п. 1 ст. 40 КЗпП поняття «ліквідація», «реорганізація», «перепрофілювання», «банкрутство», «скорочення чисельності або штату працівників» стосуються саме підприємств, установ, організацій як юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів. Така правова позиція міститься в рішенні Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 у справі              № 802/1264/16-а.

За обставинами справи позивач проходив державну службу на посаді начальника відділу апарату Тиврівської райдержадміністрації. Розпорядженням РДА реорганізовано відділи райдержадміністрації шляхом злиття у один відділ. Позивачу було запропоновано дві посади - начальника відділу апарату РДА тимчасово - на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника та головного спеціаліста, від яких позивач відмовився.

Після спливу двомісячного терміну з моменту попередження про наступне вивільнення позивача було звільнено з посади начальника відділу на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП у зв’язку із реорганізацією.

Судом встановлено порушення відповідачем норм статей 40 та 49-2 КЗпП та визнано незаконним оскаржуване розпорядження про звільнення позивача з тих підстав, що згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП поняття «реорганізація» стосується саме підприємств, установ, організацій як юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів.

Злиття двох відділів апарату райдержадміністрації не є ліквідацією або реорганізацією РДА, а свідчить лише про зміну її внутрішньої (організаційної) структури. Зазначена обставина може бути підставою для звільнення працівників згідно з п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України лише з підстав скорочення чисельності або штату працівників. Разом з тим, судом встановлено, що штатна чисельність новоутвореного відділу збільшилась на 1 посаду.

Суд зробив також висновок про те, що зміна істотних умов праці, передбачена ч. 3 ст. 32 КЗпП, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв’язку із зміною в організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.